ський полк виступили на Кривий Ріг: по дорозі біля села Костромки розстріляно 236 українських повстанців, захоплених у полон підчас бою між с. Костромкою і м. Ново-Воролцовкою. Розстріли і грабіжі переводжено майже в кождому селі. Після захоплення з боєм ст. Долгінцево розстріляно більш як 100 осіб махнівців. На другий день по захопленні Кривого Рогу пограбовано у мирного населення не тільки худобу, вози й коні, а навіть забирали рядна і здіймали рушники з образів: забирали все, що можна було перевести на гроші або самогонку. При відвороті Денікинської армії вона майже усю дорогу грабувала селянство, а відділ полковника Салікова робив погроми і грабежі над жидівським населенням в п. Березнеговатому[1] на Херсонщині: 42-ий Донський козацький полк полков. Гумілевського робив погроми в м. Масківці, Томашполі, Копай-Городі, Мурованих Курилівцях і Вербівцях на Поділлі.
…»Ґенерал Осовський і ґенер. Шевченко, дивлячись на грабунки, реготалися. Генер. Осовський казав, що — нехай прийдуть большевики та побачать, що ми уміємо ще красше від них грабувати… По приході до польського кордону всіх підводчиків прогнано, а їх коні з возами пігнано до м. Гусятина, де всі коні здано польській владі і одержано квіти, за які в таборі Стрілкові виплачено їх власникам по 3 тисячі м. польських за кожду коняку«…
Так читаємо. й читаємо без кінця ті документи, списані численними свідками, про пограбовання українського населення, нищення його добробуту, знущання над ним. Перед очима тільки й мерещать: розстріли, шибениці, насилування жіноцтва, грабіжництво, руйнація, вбивства, пожежі…
І один факт страшнійший, ганебнійший за другий!
Збираються вони до купи, нанизуються один біля другого і з них виринає страшний образ страждань українського народа під московським монархічним чоботом, а як апотеоза походу на Україні жорстокої чорної орди встають перед очима чотирнацять шибениць на ст. »Помішна«, на яких Денікинці повісили чотирнацять молодих жінок за те, що їх чоловіки буди козаками в українській армії.
Цікаво. шо коли подивитися на мапу голодного району на Україні, то побачите, що голод саме в тих межах, де від 1918 року українська армія ні разу не була.
Народ вкинуто в пекло найбільших страждань, у пекло, якому імя є лише одно страшне, жорстоке: »Голод«! тільки там, де останніх чотири роки панували виключно московські окупаційні армії. Перше
- ↑ Жидівська хліборобська кольонія Нагартава, дворів 400–500. — П. Ч.
