по за тим якеж баламуцтво, яка пуста гра загальниками, означуванє одного неясного двома неясними! І що має спільного так дефінїована краса з артистичною красою? Чи штука має метою подавати нам самі приємні образи? Зовсїм нї. Вона часто малює нам муки — фізичні і душевні, вбийства, розчарованя, гнїв, розпуку — тисячі неприємних явищ. Чи штука має метою показувати нам самі взірцї добра і доброти? Зовсїм нї. Навіть навпаки, поети, котрі би хотїли робити щось таке, прогрішились би против одного з найважнїйших принципів штуки, творили б річи мертві, нудкі, неартистичні. Чи метою штуки є показувати нам красу? Зовсїм нї. Аджеж Терзіт, Калїбан, Казімодо радше можуть уважати ся взірцями бридкости, а про те вони — безсмертні твори штуки. А улюблені сюжети грецької плястики — Фавни, Сілєни, Кентаври — хиба се красавцї? Та й загалом хиба Гомер малює Ахіля на те, щоб показати в ньому ідеал красоти? Зовсїм нї, його фізичною красотою він зовсїм не займає ся, не описує її, хиба найзагальнїйшими, шабльоновими рисами. А духово Ахіль також є чим собі хочете, а певно не жадним ідеалом. І се саме можна сказати про кождого героя і кожду героїню всїх справдї безсмертних творів. Чи грецькі різьбарі, творячи статуї Бельведерського Аполлона, Мілоської Венери, Капітолїнського Зевса творили їх на те, щоб показати нам ідеали красоти? Зовсїм нї, вони творили богів, симболїзували той комплєкс релїґійних понять і почувань, який у душі кождого Грека лучив ся з іменем даного божества. З сего погляду не видержує проби жадна иньша дефінїция красоти, не для того, щоб усї ті дефінїциї були фальшиві — в кождій з них є якесь зерно правди, не даром же мучились над ними мудрі люде! — але по просту для того, що мальованє краси не є метою штуки.
Ті естетики, котрі основують ся на доґмі, що метою штуки є малювати красу, при найменшім зіткненю з дїйсними творами штуки почувають дуже докучливий терн у нозї: понятє бридкого. Коли краса є доменою штуки, то відкиж бере ся те, що в творах штуки малюєть ся так богато некрасивого, неспокійного, негармонїйного, прикрого, бридкого? Яке право мають ті катеґориї вривати ся в сьвятий храм штуки, присьвячений самій красотї, гармонїї, здоровлю і приємности? Одні естетики, консеквентні в своїй доктринї, сьміло замикають очи на дїйсні факти і заявляють: не мають права ті погані демони! Штука, котра не є культом кра-
