тілько зазначити і добре відтїнити, що поет малює мертву природу — оживлюючи її, малює лїнїї при помочи рухових образів. У Шевченка
Оттут бувало із за тину
Вилась квасоля по тичинї,
немов би ми могли бачити той спіральний рух, який робить фасоля; на дїлї ми бачимо тілько його результат. В иньшім місцї поет каже:
Ой три шляхи широкії
До купи зійшли ся,
і так малює нам образ роздоріжя серед поля. Або поле під млою він описує таким способом:
У недїлю в ранцї рано
Поле крило ся туманом,
немов би сей процес відбував ся перед нашими очима. Мертвий кірґизський степ він малює так:
Кругом тебе простягнулась
Трупом бездиханним
Помарнїлая пустиня
Кинутая Богом,
де кожде підчеркнене слово показує нам лїнїї і контури при помочи образів доконаного руху. Так само малює поет степовий пожар:
А з яру
Встає пожар, і диму хмара
Сьвятеє сонце покрива
І стала тьма.
Правда, дїйсний образ такого пожару повний руху, алеж маляр мусїв би той рух усунути і схопити з него тілько певний характерний момент, якусь одну лїнїю і закріпити її на полотнї; поет сим не звязаний, він той самий один момент бере, так сказати, in statu nascendi, малює при помочи рухових, а не недвижно закріплених образів. У него
виступають
Широкії села
З вишневими садочками.
Захід сонця, улюблений малярський сюжет, він, хоч і сам маляр, рисує ось яким наскрізь драматичним способом:
|
За сонцем хмаронька пливе, |
