З незрівнаним, хоч певно несьвідомим майстерством, з тим майстерством, якого не осягне і найвисше розвинена інтелїґенция, а яке даєть ся тілько могутньому чутю і ґенїяльній інтуіциї, показав тут Шевченко, як малює поезия такі на перший погляд парадоксальні речі, як тишу і безсонність. Бо справдї, тиша, се властиво брак вражінь, — то якжеж малювати її при помочи таких чи иньших образів? А дивіть на Шевченків малюнок! Він дав нам не один образ, але цїлу драму, повну руху: ніч входить у хату, думи сїдають довкола поетової постелї, розбивають його серце і надїю, прогонюють усякі бажаня, а в кінцї спиняють біг часу, і ми чуємо, як над поетом пливуть безмежні простори часу „глухо“, без шелесту, без зміни. Поет справдї осягає свою цїль; він не тілько передає нам зі страшенною плястикою вражінє нічної тиші і безсонницї, але надто передає нам своє чутє, стан своєї душі під тиском тих вражінь, передає не окремими словами, але самим кольоритом, який він надав свойому малюнкови.
Такий ефект для музики неможливий. Pianissimo, котрим музика звичайно маркує тишу, має те до себе, що рівночасно малює лагідні чутя, неясні мрії і нїяк не може малювати таких внутрішнїх драм тиші, які часто малює поезия. От тим то музика, що має претенсию малювати людські думки, внутрішню боротьбу ріжних сил нашої душі, навіть ріжних пристрастей, тоб то музика, що силкуєть ся вдерти ся в властиву домену поезиї, наперед засуджена на невдачу. Так названа „Gedankenmusik“ є утопією; тони нїколи не можуть бути еквівалєнтом тих таємних рухів, які відбувають ся в наших нервах.
Та з другого боку ясно буде також, яку вартість мають проби деяких, особливо французьких поетів, зробити поезию чистою музикою, будувати вірші зі слів дібраних не відповідно до їх значіня, але відповідно до їх тзв. музикальної вартости. Се поступуванє зовсїм подібне до того, про яке говорить наша приповідка: церков обідри а дзвіницю полатай. Ті поети мабуть не розуміють того, що гоняючи ся за фіктивною музикальною вартістю слів вони тимчасом позбувають ся тої сили, яку мають слова яко сиґнали, що викликають у нашій душі вражіня в обсягу всїх змислів. Музикальна вартість поодиноких слів навіть у такій мельодийній мові, як французька, є зглядно дуже мала, і найбільші
