— Та відки вони довідали ся в ґазетї?
— Петро Павлів написав. Михайло тай Ахтемій тай Іван проказували, а він ізписав. Написали, що все під присягою визнають.
— То-то добрі люде! — сказав Гриць. — Дай їм Боже прожиток щасливий. Ей, коби навідав ся коли до мене Петро, абих єму подякував красно. То-то добрий хлопець.
— Я єму перекажу Варварою, вона до нас приходить.
— Перекажіть, Іванишко! — обізвала ся Грициха. — Варвара у вас буває, ви відай обі на ґазетї читаєте.
Сим словом Грициха добила Іваниху. Іваниха обернула ся борзенько тай зітхнула тяжко, аж захлипала. — Побіжу я за Іваном.
Але Іван саме в тій хвили надійшов із бритвою. Єму переказала Семениха, аби пішов Гриця підголити. Іванисї лекше стало, наче би чоловік прийшов відборонити її від стада вовків.
— Хочете обголити ся, Грицю? — запитав Іван.
Грициха відповіла намісць чоловіка: — Таже най підголить ся, бо треба висповідати ся.
Гриць посумнїв: — Ет!…
— Не журіть ся, Грицю! — потїшив Іван. — Ви ще жінку набєте. От як вас підголю, то жінка ще схоче потанцювати з вами.
— Бог би з вас говорив!
Незабавки після того відвідав Петро слабого Гриця. Не було нїкого дома, бо Грициха віднесла десь пряжу в село, з нею пішла й Єрина. Василина робила на ланї, а Николка, як звичайно, грав ся з дїтьми на вулици.
Гриць дуже завів ся на Петрі. Петро не знав єму нїчого сказати про лїцітацию.
— Я написав до ґазети. Михайло тай Ахтемій тай Іван проказували, а я написав. Варвара переказувала, аби я прийшов. Тай неня казали.