десь стою на високій горі тай гадаю собі: якже я, гадаю, сю гору перейду, коли я калїка. Гадаю собі, буду хапати ся руками корчів тай буду поволи спускати ся, може якось ізлїзу. Я, знаєте, хапаю ся руками корчів тай спускаю ся все нижше, нижше, а то десь відкись узяв ся потік такий, кажу вам, каламутний, аж чорний. А в тім потоцї риби такої, аж кишить. А тота риба десь така вритна та страшна, що аж мене ляк зібрав. Кажу вам, тота риба десь підскакує тай у водї ходить переверци, а все втворяє пащеку таку, як у пса, тай кланцає зубами на мене, якби хотїла мене прожерти. Я аж десь трясу ся зо страху тай усе намагаю ся нижше спустити, але так по тихоньки, аби тота риба не вчула. Але я нїби й пилую ся тай усе на місци, а як лиш дотулю ся до корча, а то такий шелест, гейби хто тягнув галузє дорогою. Най буде, гадаю собі, що хоче, але я мусю відси тїкати. Беру я тай спускаю ся далї тай лучила-м, знаєте, на камінь. Господи! як уріжу ся десь головою до каменя, аж зуби задзеленькотїли. Я мац за зуби, а зуби всї повилїтали. А тота риба, знаєте, десь вилазить із того потока, така як гадє. У менї серце замлїло. Я випустила зо страху корч із рук тай паду десь у якусь пропасть.
— Знаєте, збудилам ся та так єм зіпріла, що-м була мокра, як скупана. Двері відхилені, холод тягне на мене, а голова тай зуби так мене болять, аж лупають. Сїла я, знаєте, на припічку тай розгадую, щоби сей сон міг значити. Вода каламутна, риба, зуби випадають — та се смерть, нехибна смерть. Загадала я собі таку довгу-довгу думку, що аж забулам ся. Дїти сплять, Гриць віддихає так тяжко та стогне… Дїти мої, гадаю собі, що з вами буде? Підете попід чужі плоти, а відтак як підростете, то підете на службу до пана або до Жида. Радше, щоби ви вперед повимирали, то так би менї тяжко не було. Раз бих віджалувала тай по всему. А видивлювати очи цїлий свій вік, як дїти валяють ся попід чужі плоти, як у дворі або в Жидів немиті та нечесані молодий вік зробляють, то — сусїди мої — тяжко, то дуже тяжко… Що їх чекає на панській службі? Заки молоді, заки годні, муть робити, а як ізпадуть трохи з сил, то забирай ся, ший торби та лїзь
