каже, чоловіче, вівцями, ми й вівцї заберем. Тай забрав і вівцї.
Гриця зболїли вязи, бо він дуже невигідно лежав: плечі на подушцї, а голова скривлена під стїною. Він намагав ся зсунути ся назад на давне місце: вхопив ся одною рукою за бічну дошку від ліжка, а другою впер ся на дно постелї. Але не міг нїяк.
Великий Микита пізнав, чого Гриць силує ся. Увійшов до хати тай закликав малого Микиту:
— Ходїть, Микито, та поможемо Грицеви поправити ся на постелї. Вони зле лягли та вязи їх зболїли.
— Дякувать, Микито, — просив ся Гриць, — дякувать… Я сам, не трудїть ся… Що-ж то? невелика річ: ізсунути ся… Лишіть, я сам.
Грициха знов вдивила ся уважно на слабого. Оба Микити взяли єго за руки, як малу дитину, тай поклали нижше.
— Ти сам? — сказала Грициха. — Ой уже ти сам нїчого не ймеш робити. Уже ти сам і кроком не поступиш ся.
Оба Микити вернули ся назад до сїней тай кінчили розмову.
— Кум Митер — говорив великий Микита — вже би давно в раю раювали, а жінка через чоботи тай через сардак і на двір би не війшла.
— Ой у раю раювати! — сказав Дмитро. — А може то занесуть отам на цвинтар тай амінь: гний у ямі тай решта. Нїби то хтось запевне доконав ся, що люде саме по смерти раюють. Або може рай не для хлопа. Кручка-ж не казав, що мужик не має душі? Мужик, каже, при смерти, та випускає так пару з себе, як худобина.
— Тай ви собі погадайте, — говорив малий Микита, — де мужика по смерти примістити? Пана инакша річ. Бо що-ж? Пан або злий у Бога або добрий. Добрий пан наймає служби, роздає на бідних, ховають єго з десять попів, то що. Бо має відки. Такого зараз по смерти до раю. А злого в пекло. А з мужиком же що зробите? Мужик дурний. Він нїби знає, як Бога хвалити? Ходить до церкви, бо другі йдуть, тай хрестить ся, гейби від мух
