Духова дїяльність людська полягає головно на двох прикметах психічного устрою: на можливости репродукциї вражінь, які колись безпосередно торкали наші змисли і тепер являють ся тілько психічними копіями, ідеями, і на другій прикметї того устрою, що одна така репродукована ідея викликає за собою иньшу, цїлі ряди иньших ідей, ті знов, коли на них буде звернена особлива увага, викликають дальші ряди ідей і так без кінця. Чим яснїйше і докладнїйше репродукують ся ідеї в людській душі, тим яснїйше її мисленє; чим більші і ріжнороднїйші ряди ідей повстають за даним імпульсом, тим богатше духове житє. Ясність і прецізия репродукованих ідей — се перша основа наукової здібности; богацтво і ріжнородність їх — головна прикмета поетичної фантазиї.
Нема сумнїву, що спосіб, як вяжуть ся одні з одними ідеї репродуковані в певнім поетичнім творі, надає тому творови головну часть його кольориту. От тим то дослїд над ассоціяциєю ідей у поета може нам докинути дуже важний причинок до його характеристики.
Чи можна говорити про якусь специяльну поетичну ассоціяцию ідей? Признати ся, я доси не стрічав у жадній естетицї специяльного дослїду про сю тему, навіть не тямлю, чи котрий естетик сформулував те питанє. А тимчасом менї здаєть ся, що се пи-
