ПЕРШИЙ КОЗАК (до Остапа): Ось пізнати, що це козацька дитина! Вже змалку до зброї його тягне.
ДРУГИЙ КОЗАК: А може би ти, хлопче, вибрався з нами в похід проти татар?
ОСТАП (з лискучими очима): Пішов би хоч зараз! Ось у мене ніж і пістоль, не злякаюся ні татарина, ні ляха!
СОТНИК (виходить з хати): Славно, хлопче! Та поки що підростай дома, ще буде час послужити Україні. А нам, браття, пора в дорогу! (До дідуся): А ви слухайте ось що: Ми тепер їдемо до Пирятина, але десь в цих сторонах крутиться ватага татар, вислана на розвіди. З ними хочемо вперед покінчити. Переправимося через Сулу і там в проваллі по правий бік ріки будемо їх дожидати. Вони може зайдуть тут в село, так не проговоріться, діти, що нас бачили.
ЮРКО: Не зрадимо ні словечком!
ГАЛЯ: Будемо мовчати!
ОСТАП: Хоч би нас замучили — не скажемо!
