Сторінка:К. М. Козацькі діти.djvu/14

Цю сторінку схвалено
ДРУГА ДІЯ.
 
(Могила за селом. Довкола степ широкий, через котрий веде дорога. На могилі стоїть Галя і, закривши очи від сонця, глядить на дорогу. Під могилою сидить дідусь і Марта).

МАРТА: І чому це Остап так довго не вертає? Вже другий день… Мені чогось лячно. Коби яке лихо не скоїлося… може вбили татари, або в Сулі утонув.

ДІДУСЬ: На все Божа сила! Без Його волі і волос з голови не спаде.

ГАЛЯ: Хтось їде дорогою на коні… жене з усеї сили… це Юрко! Пустив коня у степ і біжить тут до нас. (Входить Юрко).

ЮРКО: Здорові були! А Остапа ще нема?

ДІДУСЬ: Ще не вернув… А ти як справився? Був у Пирятині?

ЮРКО: Натрапив на козацький відділ, що туди спішив, і через него дав знати. Розказували, що вчера за Сулою билися вже наші з татарами і побідили.

МАРТА: То певно з тими, котрих повів Остап. Але що з ним самим діється?