Сторінка:К. М. Козацькі діти.djvu/13

Цю сторінку схвалено
— 11 —

ОСТАП (сміється): Ну, такої заплати не хочу коштувати.

ТАТАРИН: Так памятай же! А тепер може що захопимо в хаті, в дорозі проголодніли (входять у хату).

ОСТАП (підходить до Юрка, тихо): Ти чув, що говорили? Завтра надтягне велика сила татар, треба мерщій переказати гетьманові в Пирятині. Сідай на коня і жени, що сил манівцями. (До дідуся). А я, дідусю, поведу їх через Сулу. Благословіть на дорогу.

ДІДУСЬ (вкладає руки на голову хлопця): Нехай тебе веде Божа сила і здоровим назад поверне!

(Остап ховає ніж і пістоль за пазуху).

ТАТАРИ (виходять з хати): Ну, тепер у дорогу! Хлопця возьмемо між себе на коня, щоб від нас не втік!

ОСТАП: Не бійтеся, не втечу, поки з ділом не справлюся. Оставайте здорові, дідусю! І ти Юрку, і ти Галю!

ДІДУСЬ І ДІТИ: Їдь здоров, Остапе!

(Татари і Остап виходять).

ЮРКО: А тепер я на коня і в Пирятин!!

ГАЛЯ: А я з вами, дідусю, остану.

Завіса.