жуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.
В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елєментів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.
Між Поляками комуністи підпирають ту партію, що вважає аґрарну революцію умовою національного визволення — ту саму партію, що викликала до життя краківське повстиннє 1846 р.
В Нїмеччинї комунїстична партія бореть ся вкупі з буржуазією, — коли тільки буржуазія виступає революційно, — проти абсолютної монархії, февдальної ґрунтової власности і дрібного міщанства.
Але вона не устає нї на хвилину виробляти у робітників яко-мога яснїйшу сьвідомість про ворожий антаґонізм між буржуазією і пролєтаріятом. Вона хоче, щоб нїмецьки робітники могли зараз жеповернути проти буржуазії, яко зброю, ті суспільні і полїтичні умови, котрі приведе буржуазія разом з своїм пануваннєм; вона хоче, щоб в Нїмеччинї, після упадку реакційних кляс, зараз розпочала ся боротьба проти самої буржуазії.
На Нїмеччину комунїсти звертають свою най-
