і що є лїтературним відгомоном боротьби проти цього панування, перейшла до Нїмеччини як раз в той час, коли буржуазія роспочала свою боротьбу проти февдального абсолютизму.
Нїмецькі фільозофи, півфільозофи і мудрії ласо ухопили ся до цієї лїтератури, але вони забули, що разом з цією французкою лїтературою не перейшли до Нїмеччини і французкі життєві відносини. Французка лїтература до нїмецких відносин не мала ніякої практичної ваги і набрала чисто лїтературного характеру. Вона мимохіть стала непотрібним розміркуваннєм над здійсненнєм людських мрій. Так напр.: вимоги першої французкої революції мали вагу для нїмецьких фільозофів 18 столїття лиш як вимоги «практичного розуму» взагалї; а виява волї революційної французкої буржуазії означала на їхню думку закони чистої волї, такої волї, якою вона повинна бути, справжньої людської волї.
Праця нїмецьких письменників була в тім, щоб погодити нові французкі ідеї з своєю старою фільозофською совісттю, або, краще сказати, в тім, щоб перейняти французкі ідеї, стоючи на свойому фільозофському ґрунті.
Це перейманнє відбуло ся таким самим способом, яким взагалї переймаєть ся чужу мову, себ-то через переклад.
Відомо, що ченцї, переписуючи манускрипти,
