ють право, прилюдно або приватно виконувати всяку віру, реліґію або визнаннє, о скілько те виконуваннє не нарушує прилюдного ладу або добрих обичаїв (артикул 63).
Отсє постанова, що має забезпечити охорону життя і особистої свободи, як також свободу віри всім мешканцям, то значить горожанам держави й чужинцям, що замешкали (осіли) на території Австрії.
А приналежним до держави, то значить усім австрійським горожанам, без ріжниці раси, мови або реліґії, признається однакі горожанські й політичні права та рівне становище перед законом. Отсе заповідає повну рівноправність усіх горожан держави без огляду на те, чи вони причисляються до національної більшосте чи до національної меншости (артикул 66).
Але вже останнє реченнє сього артикулу постановляє, що як австрійське правительство запровадить державну мову, то тим австрійським горожанам, що не говорять по німецьки, надасться вказані полекші до уживання їх мови перед судом, в слові й письмі.
Далі йде артикул 67, котрий постановляє, що австрійських горожан, расою, реліґією або мовою приналежних до меншости, трактується так само правно й фактично як инших австрійських горожан, то значить, як горожан, які належать до більшости. З окрема ма-
