Сторінка:К. Антонович. Права національних меншостей (1923).djvu/13

Цю сторінку схвалено

Коли від всіх горожан держави без ріжниці вимагається однаких обовязків для держави, то держава обовязана дати всім своїм горожанам також однакі права, й тільки тоді може бути держава сильна й безпечна. Та коли в державі живе кілька народів, то ніяким способом з сього не слідує, що численнійший нарід має мати висші права та може винищувати народи, котрі там є у меншому числі. Підставою життя новочасної держави повинна бути безглядна рівноправність усіх горожан без ріжниці націй, а не так звана охорона меншостей.

З окрема, держава має запоручити всім своїм горожанам загальні права, як державного горожанства, рівности супроти держави і її законів, приступности до всіх державних урядів, свобідного побуту й розпоряджування своїм майном, особистої свободи, як також свободи слова, віросповідання і и. І тут не може бути ніякого виїмку.

Держава орґанізує школи в мірі потреби та окремо для своїх народів і в їх матерній мові, у відношенню числа учеників кождої нації. Наука у всіх школах не є ніяким привілеєм одної нації, але правом кождої нації в державі, та по націям організує держава свої школи на підставі національного ключа.

Національні школи для кождої нації усувають перші національні спори та успішно поборюють анальфабетизм.