Така програма польських патріотів є нічим иншим, як тільки: вироком смерти для власної держави…
Коли так, то Польща повинна обмежитися виключно до польських етноґрафічних областей, що є безперечно замешкані польським населеннєм, — так як на се їй призволено версайльським договором. Та яким правом Польща посягає по чужі національні території, з окрема на згадані вище західно-українські области, де Українці не є ніякими національними меншостями, але більшостями національними. Так приміром на Волині не вдалось Поляками вибрати ні одного Поляка до варшавського сойму, бо там так зв. національні меншости доходять понад 90 % всього населення.
А Конференція Амбасадорів держав антанти признала у своїм рішенню з 14. марта с. р. східні границі Польщі та ствердила, що Польща узнала потребу установлення автономії для території Східної Галичини, з огляду на окремі етноґрафічні відносини сеї території. Отсе значить, що Польща зобовязалась на сій території впровадити автономний державний устрій, признаючи, що се не є етноґрафічна польська територія, бо має автохтонну і значно переважаючу українську більшість населення. Але тим часом польська військова окупація далі панує у Східній Галичині та ані польське правительство ані польський сойм у Варшаві ані головні держави антанти не думають
