головою Наґаїни. Якби муж був поміг їй, то вони були б заставили Наґаїну завернути назад, та тепер Наґаїна тільки опустила голову й сунулась вперед. Але хвилева затримка помогла мунґосові дігнати її й коли гадина кинулася в щурячу діру, де колись жила з Наґом, малі, білі зубки мунґоса вціпилися в її хвіст і він пішов під землю разом з нею. Треба знати, що мало який мунґос, хоча б і який мудрий та досвідчений, зважився б піти за коброю в її нору. Там було темно, і Ріккі не знав, що, коли нора розшириться, то гадюці буде зручно обернутися й напасти на нього. Він цупко тримався хвоста гадини й упирався ногами в землю, був ніби гальмою при бігу на темнім схилі гарячої й вогкої землі. Потім трава при вході до нори перестала колихатися, і птах Дарзі сказав:
— Уже кінець прийшов для Ріккі-Тіккі! Треба заспівати похоронну пісню в його честь. Хоробрий Ріккі-Тіккі вмер, бо ж Наґаїна певно вб'є його там глибоко в норі під землею!
І Дарзі заспівав дуже жалібну пісню під вражінням сумної хвилини. І саме в найжалісливішому місці пісні трава знову захиталася й з нори поволі виліз Ріккі-Тіккі, ввесь у грязюці, облизуючи вуса. Дарзі легко крикнув і перервав свою пісню. Ріккі-Тіккі обтряс пил із своєї шерсти й чхнув.
— Скінчене! — сказав він утомлено. — Вдова вже не вийде ніколи з нори!
Червоні муравлі в стеблах трави почули його слова й один за одним почали збігати вниз, поглянути, чи правду говорить мунґос.
А Ріккі-Тіккі згорнувся в клубок і тутже в траві заснув. Спав дуже довго, бо сильно натомився в той день.
— Ну, — промовив він, збудившися, — тепер піду в дім. Скажи, Дарзі, Ковалеві про те, що сталося, нехай оповістить увесь сад, що Наґаїна мертва.
Коваль — це птиця, що видає голос, подібний до ударів молотка по мідяному горшку, тому в індійських садах вважають її окличником, що проголошує всім новини.
Коли Ріккі-Тіккі йшов поволі доріжкою, почув перші оклики Коваля, що взивали всіх до уваги, були подібні до звуку малого дзвінка. Потім почув він грімкіші оклики: „Дінґ-донґ-ток! Наґ умер — донг! Наґаїна вмерла — дінґ! Дінґ-донґ-ток!“
На цю вістку всі птахи в саду радісно защебетали, а жаби заквакали, бо обі гадюки їли жаб і птахів.
Коли Ріккі прийшов у дім, Тедді, його мати і батько вийшли йому назустріч і майже плакали над ним, а вечером він так
