Сторінка:Кіплінґ Р. Брати Моуглі. Пер. Ю. Сірий. Київ - Відень, 1920.djvu/90

Цю сторінку схвалено

я наганяю кіз до тих, хто полює за ними: коли ти будеш голодний, приходь до мене і побачиш, чи я правду кажу. Я досить меткий в сім ділі, — промовив Моуглі піднявши руки вгору. — А коли тобі трапиться якесь лихо, то я за свій обов'язок вважатиму заплатити тобі свій борг, тобі, Багірі, Балу. Щасливого полювання всім вам!

— Чудово сказано! — промурчав Балу. І справді Моуглі досить гарно висловив подяку. Пітон злегка торкнувся головою до плеча Моуглі.

— Щире серце і ввічливий язик! — сказав він. — Ти далеко підеш з ними в нетрях.

Місяць сховався за гори і низки малп, що висіли скрізь по стінах та тремтіли, здавалися якимись прикрасами будинків. Балу пішов до ставка напитись, а Багіра почала прилизувати свою шкуру.

Коа виліз на середину ґанку і сціпив щелепи, випускаючи якісь свистячі звуки. Очі всіх мали звернулися до нього.

— Місяць сховався, — промовив він. — Чи досить тут видно? Чи бачите ви!

Пронісся жалібний крик, ніби то вітер пробіг по вершечках дерев: »Ми бачимо, ох, Коа«!

— Гаразд. Тепер почнеться танок, — танок голоду Коа. Сидіть тихо і дивіться! — Спочатку почав робити він великі круги, випинаючи голову то вправо, то вліво; потім тіло