— Щасливого полювання зичу всім вам, — відповів він. — Ого, Балу, що тобі тут треба? Щасливого полювання, Багіро! Певно хтось між нами голодний. Чи немає якої-небудь новини про сарн, або хоч про кіз? Я так спорожнів, як той колодязь, що висох влітку.
— Ми йдемо на полювання, — відповів байдужо Балу.
Він знав, що підганяти Коа не слід, бо він занадто для того довгий.
— Дозвольте і мені прилучитись до вас, — сказав пітон Коа. — Який-небудь зайвий штовханець нічого не варт для тебе, Багіро, або для тебе, Балу, а я… я мушу чекати та чекати цілий день де-небудь коло стежки, а опівночи плазувати по деревах, щоб впіймати де-небудь молоденьку малпу. Ех! та й дерева тепер зовсім не ті стали, як були за моєї молодости. Все трапляються якісь трухлі гильки та сучки.
— А може тут вина в тому, що ти маєш занадто велику і довгу постать? — зауважив Балу.
— Так, я, дійсно, занадто довгий, дуже довгий, — відповідав Коа з відтінком погорди. — Але все таки винен і моложавий ліс. Не що давно, вірите, я трохи не впав під час полювання, справді, трохи-трохи не впав. Хвіст мій не щільно обкрутився круг дерева,
