Таким чином Моуглі був прилучений до родини вовків в Сеонійських горах, завдяки убитому бикові та доброму слову Балу.
Минуло одинадцять літ. Моуглі ріс і виховувався з вовчатами, хоч вони, звичайно, зробилися вовками скоріш, ніж він став хлопчиком підлітком. Вовк-батько навчив його всього, що треба знати тому, хто живе в нетрях, і наука відбувалася до того часу, поки найменший шелест в траві, найменше зітхання гарячого повітря, кожний крик сови над головою, найменше тремтіння води від руху маленької рибки — стало для Моуглі цілком зрозумілим.
Від Балу він довідався, що мед і оріхи такі-ж смачні, як і сире м'ясо… Від Багіри навчився він лазити по деревах. Вона лягала на гілку і кликала його.
— Ходи сюди, маленький братіку.
З початку Моуглі кепсько дрався, але потім навчився лазити між віттями дерев так гарно, як яка-небудь сіренька малпа.
Був він завжди і на Радах на скелі, коли сюди сходилася родина, і, між иншим помітив, що коли він уперто дивився в очі якомунебудь вовкові, то той не міг сього виносити і заплющував свої очі. Се його тішило, і він часто так робив.
Хлопець часто виймав голки терну з лап своїх друзів: вовки дуже страждають від тих голок, що попадають їм в лапи.
