Цю сторінку схвалено
Багіра. — Прийде час, коли ти другої заспіваєш через сю голу штучку. Коли сього не буде, то виходить, що я цілком не знаю людей.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a0/%D0%9C%D0%B0%D1%83%D0%B3%D0%BB%D0%B8_23.jpg/400px-%D0%9C%D0%B0%D1%83%D0%B3%D0%BB%D0%B8_23.jpg)
— Справа скінчилася добре, — промовив Акела.
— Люди і їх діти дуже розумні. З часом він може бути головою родини.
— Так, коли в тому буде потреба, — зауважила Багіра. — Бо ніхто ж не буває головою родини до кінця свого життя.
Акела не відповідав. Він думав про ту страшну мить, що наступає для голови кожної родини. Коли голова позбавиться сили і знемощіє, то вовки убивають його, а новий голова заступає його місце, щоб бути у свій час теж убитим.
— Візьми хлопця, — сказав він вовкові, — і виховуй його так, як виховується кожний з нашої вільної родини.