Сторінка:Кіплінґ Р. Брати Моуглі. Пер. Ю. Сірий. Київ - Відень, 1920.djvu/223

Цю сторінку схвалено

— Се б то я! — зі злостю сказав Моуглі, сідаючи в воді. — Я не маю довгого хутра, що вкривало би мої кістки, але… але коли б зідрати з тебе шкуру, Балу…

Від одної думки про се Газі затремтів, а Балу суворо промовив:

— Людська дитино, не личить так говорити вчителеві законів. Мене ніхто ніколи не бачив без шкури.

— Та я й не мав казати щось образливого, Балу, я хочу тільки сказати, що ти схожий на оріх в хутрі, а я той же оріх, тільки без хутра, а твоє муре хутро…

Моуглі сидів у воді склавши навхрест ноги і вимахував руками. Багіра простягла лапу й перекинула його на спину.

— Ще гірше, — сказала чорна пантера, коли підвівся Моуглі і почав обтрушуватись.

— Спочатку ти кажеш, що з Балу треба зідрати шкуру, потім, що він схожий на горіх. Стережись, щоб не зробив він того, що роблять спілі горіхи.

— А що вони можуть зробити? —спитав Моуглі, зацікавлюючись, і забувши обережність необхідну в нетрях, наблизився до пантери.

— Можуть провалити тобі голову, — спокійно відповіла Багіра і знову звалила хлопця у воду.

— Не гарно піднімати на сміх свого учи-