Моуглі стояв, опустивши вниз гостряк анка. Несподівано і раптом кинув він анк так, що гостряком влучив просто в шию гадюки нижче відлоги і прибив її до долівки.
Раптом Моуглі опинився на тілі гадюки, що звивалася на всі боки, і придушив її так, що вона заніміла від голови її до хвоста. Червоні очі гадюки горіли, а вільна частіша голови злістно хиталася то в один то в другий бік.
— Убивай! — сказав Коа, бачучи, що Моуглі вхопився за свій ніж.
— Не варто, — відповів хлопець, — я вбиваю тільки для їжі… Поглянь, Коа! — добавив він хапаючи гадюку нижче відлоги.
Гостряком ножа Моуглі примусив гадюку роззявити рота і показав на її страшні отруйні зуби у верхніх щелепах, що вже згнили і почорніли. Біла Кобра пережила свою отруту, як се часто трапляється з гадюками.
— Зуу (отруя висохла),[1] — промовив Моуглі.
Він махнув до Коа, щоб той залишив гадюку, витяг анк і визволив Білу Кобру.
— Для царських скарбів потрібно нового вартового, — уважно сказав Моуглі. — Зуу, ти кепсько виконала своє діло. Побігай, побався, Зуу!
— Я вкрила себе соромом. Убий мене! — прошипіла Біла Кобра.
- ↑ Точніше: гнилий дерев'яний пень.
