вані з гильок на чотирьох палях. Люди злазили туди, щоб полохати птицю та инших злодюг. Тепер сарнам не можна було вернутися назад хоч би вони того й хотіли: хижі звіри йшли слідком за ними і підганяли їх.
Була темна ніч, коли Газі з трьома синами вийшли з нетрів і виломили хоботами високі палюги, що повалилися, як стебла з квітками. Люди попадали з палюк і з жахом почули слонячі реви. Тоді передні ряди знервованих сарн кинулися на степи й на луки. За ними слідкували кабани і своїми важкими копитами нищили те, що лишалося після сарн, іноді тічки вовків вривалися в табуни, і перелякані тварини з розпукою розбігалися на всі боки, толочили молодий овес і затоптували береги рівчаків, що були покопані для поливки степів. Перед ранком більша частина травоїдних тварин, під натиском хижих звірів, що йшли ззаду, кинулася до воріт на південь. Тільки більш смілі поховалися в нетрях, щоб уночи знову попастися.
Але діло було вже зроблено. Ранком селяне побачили, що врожай їх згинув, і зрозуміли, що смерть чекає на них, бо инших засобів до життя вони не мали. Вони вигнали пастися буйволів, та коли ті побачили, що паші немає, то повтікали в нетрі і прилучилися до своїх товаришів, диких буйволів. А смерком селяне знайшли в своїх стайнях трьох чи
