піти. Звірі-ж пояснюють сей закон инакше: по їхньому виходить, ніби заборонено убивати людей тому, що взагалі людина найслабіша і найменш захищена істота в світі, а на таку істоту нападати дійсному мислівцеві — великий сором.
Мурчання тигра розлягалося все дужче та дужче і нарешті скінчилося страшенним ревом.
Потім почулося виття. Воно означало, що Шер-хан змилив, полюючи.
— Він змилив, — сказала Вовчиця, — що се таке?
Вовк подався трохи наперед і почув дике мурчання Шер-хана, що плигав то в один то в другий бік, як скажений.
— У сього дурня тільки й вистачило уміння плигнути в багаття карбівничих та обсмалити собі лапи, — промовив Вовк. — Табаки коло його.
— Хтось іде горою, — зауважила Вовчиця, напружуючи одно ухо. — Приготуйся.
Кущі злегенька зашелестіли, Вовк приліг і підобрав під себе задні лапи, намірившись плигнути.
Він навіть почав уже той плижок, не знаючи на кого доведеться наскочити, і в той час, як побачив здобич, зробив неймовірне зусилля, щоб стримати себе. Він тільки підскочив і впав майже на те саме місце…
