позбутись клопоту приходити до вас і переказувати його доручення.
Вовк нашорошив уха і слухав зловіще та протяжне виття тигра. Воно доносилося з долини, що розлягалася над річкою.Шер-хан мабуть не мав сьогодня успіху в полюванні і йому було байдуже, що про се можуть дізнатися всі хто жив у нетрях.
— Безглуздий! — промовив Вовк. — Чи можна-ж таки полювання починати таким шумом! Невже гадає він, що наші сарни такі, як його телята на селі коло Вайн-Ганги?
— Цс! Сю ніч полює він не за сарнами та телятами, — сказала Вовчиця. — Се не инак, як за людиною!
Реви тигра перейшли в якесь мурчання, що нагадує дзюрчання веретена, і здавалося, що воно йшло звідусюди. То було мурчання, що наводить жах на карбівничих і циган, які сонні часто попадають тигрові в пазурі.
— Людина! — промовив Вовк і вищирив свої білі зуби. — Пхе! Невже Шер-хан почне полювати за людиною, та до того ще і в наших володіннях?
По закону нетрів, (а вони нічого безпідставно не забороняють), звірі не мають права убивати людину: таке убивство накликає в нетрі білих і червоношкурих людей.Вони приходять з рушницями та смолоскипами, і всім звірям від того доводиться тер-
