Сторінка:Кіплінґ Р. Брати Моуглі. Пер. Ю. Сірий. Київ - Відень, 1920.djvu/146

Цю сторінку схвалено

— Так каже він. Я не розумію того, що він каже. Всі вони, певне, показилися. Що таке зробили їм Месуа та її чоловік, що вони посадили їх через мене в клітку? А що таке говорять вони про червону квітку? Треба довідатись. У всякому разі Месуа нічого не зроблять поки не повернеться Булдео, а тому…

Моуглі замислився, бавлячись колодочкою з ножа; а Булдео з вуглярами відважно попрямував до села.

— В сю ж мить я піду до людей, — промовив нарешті Моуглі.

— Аз сими ж як? — спитав Сірий Брат, дивлячись з жадобою на чорні спини вуглярів.

— А ти заспівай їм такої пісні, щоб вони подалися бігцем додому, — з посмішкою відповів Моуглі. — Я не хочу, щоб вони прийшли до сельських воріт перш, нїж стемніє. Можеш затримати їх.

Сірий Брат призирливо вищирив свої білі зуби.

— Ми можемо примусити їх кружляти, як прип'ятих кіз… відомі досить мені сі люди! — сказав він.

— Сього мені не потрібно! — зауважив Моуглі. — Ти тільки заспівай їм, а то, можливо, що сумно буде їм в дорозі, і заспівай щось дуже ніжне, Сірнй Брате. Ходи Багіро,