Моуглі дивився то на одного то на другого свого брата. Груди йому важко здіймалися, а очі були повні сліз. Він виступив наперед, прикляк на одно коліно і сказав:
— А хіба я не знаю, чого хочу? Гляньте на мене!
Вовки нехотя зирнули на нього і в ту ж мить одвели від нього очі, але Моуглі примушував їх дивитися на себе до того часу, аж поки шерсть їх наїжилась, а сами вони затремтіли всім тілом.
— Ну, — нарешті промовив він, — хто ж з нас п'ятьох має бути головою, провідником?
— Ти наш голова, маленький братіку, — сказав Сірий Брат і лизнув Моуглі ногу.
— Коли так, то ходіть за мною, — сказав Моуглі, і всі четверо вовків, підобгавши хвости, пішли за ним.
— От що значить пожити між людьми, — зауважила Багіра, йдучи слідком за ними. — Тепер в нетрях буде панувати инший порядок, Балу.
Старий ведмідь нічого на се не відповів, але багато думок заворушилося в його голові.
Моуглі нечутно пройшов по стежечці назустріч до Булдеа, трошки розвів гилки гущавини і побачив старого Булдео з рушницею за плечима; він біг тим слідом, що два дні тому зробив Моуглі та вовки. Ви, певне, при-
