Сторінка:Куліш П. Оповідання (Джерзі Ситі, 1917).pdf/20

„Перебийніс вивів до бою
Сїмсот юнаків з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

Ой пийте, пишні панове,
З калюжи пійло готове,
Що вимишляли на меди-вина
Дуди^[1], очкове^[2], волове!”

Звонтпили тогдї пани, поховались у будинок; позамикали двері дубові; сидять з рушницями коло вікон. А наші байдуже — співають. Горілкою добре впивались, а піснями ще більш. Тим-часом нїхто не мислив про зраду, хоч і кричав рандар вай-вай, слухаючи співів. Сонце зайшло. Місяць підбивсь у-гору. Декотрі лежали вже покотом, а піснї не втихали.

XI.

Слухав я, слухав, і взяла мене охота добути звістки в гайдамак; скільки їх і що вони собі думають? Одвага в мене така, що про смерть анї гадки. Викравсь я з двора в ярок, та поміж зїллям і лїзу, мов той ужака; коли ж хтось мене хіп за шию!

— А куди се, Петре? питає в мене гайдамака.

При місяцї я й пізнав нашого-ж таки яселничого^[3], що втік на панському конї.

— Куди-ж? кажу, наче менї й байдуже. — А вже-ж до вас.

— Так наша віра?

— Ваша.

— Ходїмо ж от-сюди.

Та й повів мене по-за кручею на узлїсся^[4].

Дивлюсь — із-за дерева димок біжить, проти місяця золотить ся. На узлїссї варта спитала тільки: »Наша віра?” та й пропустила.

 

1. Дуди — податок рандаревий за дитину, що родить ся в селянина. Кулїш.
2. Очкове — податок від пасїки (очок вуліях).
3. Яселничий — конюший.
4. Узлїсся — прилїсє, підлїсє.