Сторінка:Куліш Пантелеймон. Листи с хутора. Про городи й села. 1861.pdf/5

дрили ба́тьківщину на дороги́і за́бавки; пішла́ полови́на въ старці черезъ дурни́й на́товпъ, черезъ ту навісну́ дорожне́ту; то вже тепе́ръ на́шого бра́та, хуторяни́на, до се́бе, до гу́рту, да грома́ди, до спільности заклика́ють. Змилосе́рдились, ба́тче, якъ тамъ ка́жуть, гума́нні лю́де, комфорта́бельні чоловіколю́бці, що скілько-то наро́ду по хутора́хъ не зна́е вели́кихъ благъ цивилиза́ціі, якъ отъ на Кресто́вському о́строві мужики́ зна́ють, що ма́ти, мужи́чка въ па́нській шля́пці, черезъ ну́жду, або́ черезъ ледя́чу свою́ воспи́танность, рідну дочку́ продае́; змилосе́рдились надъ на́шою темното́ю, що ми, опрічъ ріллі́ свое́і та па́сіки, та чума́цтва, або́ про́стого ше́вства, краве́цтва, ри́марства, кушнірства, тка́цтва, кова́льства, то що́ таке́, нічо́го въ сві́ті не зна́емо, що́ по чімъ купу́етця и продае́тця: скілько одступно́го взя́ти грішми, або́ чимъ и́ншимъ, за рідного ба́тька, ма́тіръ, бра́та, сестру́ або́ й дити́ну, якъ ча́сто (ого́, якъ ча́сто!) бува́е по тихъ цивилизо́ванихъ сто́ронахъ. Боли́ть у нихъ се́рце, у тихъ письме́ннихъ и друко́ванихъ городя́нъ що ми нау́къ іхъ и слове́сности пи́саноі не зна́емо; а про те сі добро́діі й забу́ли, що на одну́ со́тню ро́ківъ по пять разъ вони́ одъ ста-