Цю сторінку схвалено
XCIII.
АНАХОРЕТ.
Взором Арабщини.
Тихо да мирно живу я з людьми: бо не знаюсь.
Я тільки з ними щоденним добром поділяюсь.
Викопав им я колодізь в житейській пустині,
Щоб міз запеклих сердець-каменюк на Вкраіні
Добрій душі одинокій від згаги не вмерти,
И надписав на нім: Благотвори и по смерти.
—o—
