Коли б не их труда, не подвиги их духа,
Кругом нас був би знов німий козацький степ,
Крутилась би знов Русь, як ув окропі муха,
А с царства б изробивсь розбійницький вертеп.
На горе ватажкам козацьким безголовим,
Не стерпіли вони домовоі орди,
Як би хотілося писакам суесловим,
И визволили мир з великоі біди.
Щасливі воіни, великі економи,
Цінителі ума в панах и в мужиках,
Були вони царі не потерти с соломи,
А жита сьпілого в тугих, важких снопах.
На працю визвали нові в народі сили,
Спасли културний сьвіт од лютих розбишак,
З московських пустирів Америку зробили,
И землю опплили на руських кораблях.
И завіщали нам свое велике діло:
Щоб кожен з нас царем у мисьлях був своіх,
Щоб серце в нас огнем на чесний труд горіло,
И не лякалося недолюдків лихих.
