Ані боліють, ані зціляють,
Ані планують, ані будують,
Ані працюють, ані одружуються,
Ані вбивають, ані полюють, ні прагнуть,
Ані заздрять, ні жадають,
Ані вагаються — чи нищить, чи зміцняти,
Відкидати чи приймати,
Чинить чи уникати чину,
Стоять позаду чи відважуватися;
Або чинити, не оглядаючись,
Або чинити й думать про мету;
Чи битись за таємну правду духу.
Вони полягли під цими тягарами землі
В підніжжі Горба,
Що під ним Долина Тиші!
|
|
Дарувачі радощів,
Очі, жалем затуманені,
Очі, що правдою сяяли,
Руки, що дотик їх був життям,
Уста, що не стримували поцілунків
Й не вимовляли зла;
Коханці, співці, мрійники,
Що знали святих садів таємниці
Й оповідали їх у словах невмирущих?
Вони були, мов орли білокрилі,
Що здіймалися з моря до неба,
Навіть як хвилі, що стали орлами
Й знесилились в сяєві неба.
