Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/91

Ця сторінка вичитана

Й де горе, що запруджує життя,
Й де боротьба, що не звитяжила,
Й де сміх, що повертався в сльози,
Й де сльози, що висохли в злиднях днів? —
Всі, всі зникли у Тиші Долини
Під Горбом.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Їхнє щастя було посіяно в неглибокому ґрунті —

Й коріння його заскніло.
Їхня щирість була, як вода —
Й намул полинний нападав до неї.
Їхня вірність зламалась, як пугар —
І, як порожню чашу жебрака,
Її держано було доти, аж доки рука задубіла.
Їхній спокій прийшов і минув, як літо.
I їхні змагання та їхній сміх
Промайнули від тиші до звуків і знов до тиші:
До голосів ночи, що плачуть і не плачуть. —
Всі, всі зникли, всіх забрано
До Долини Тиші
Під Горбом!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Перемоги й поразки більше нема;

Лукавства й довір'я більше нема;
Дару кохання більше нема;
Того, що приймали радісно,
Й того, чого уникали, більше нема.
Не шукають вже вони більше тут,
Ані бажають тут,