не означало ще рівночасного звільнення американської духової культури від абсолютного, непорушного впливу й навіть гегемонії культури англійської. Очевидячки, через те, що Америка не мала ще власної матеріяльної культури, американський народ не склався ще в єдину цілість, як не було ще єдиної держави на Північно-Американському континенті.
Зовнішні, а особливо — внутрішні війни тягнулися ще довго, руйнуючи господарство молодої країни, що складалося майже виключно з хліборобства. Величезні простори суходолу дуже слабо були заселені представниками білої раси. Навіть у тій групі штатів, що увластивила назву Нової Англії й була заселена густіше, ніж Захід, переважало теж сільське господарство (фармерство). Величезні поклади кам'яного вугілля й антрациту, відомі ще з 1790 року, не розроблювалося аж до 1837 року, коли зріст залізниць допіру викликав попит на антрацит.
Політичним, громадським та культурним життям Америки керували довгий час пуритани — нащадки тих 20.000 англійців-сектантів, що від релігійних переслідувань втекли за океан, щоб створити там «Нову Англію». Вони принесли на новий суходіл свій селянський релігійний аскетизм, сектантську вузькість та обмеженість. Єдина книга, корисність якої вони визнавали, була біблія. Отже, не дивно, що першою книгою, друкованою в Америці, була збірка релігійних
