Чи ви колись чули, щоб Редактор Уедон
Давав на громадську скарбницю щось із грошей, що він діставав
За підтримування кандидатів до установ?
Або за розхвалювання консервного заводу,
Щоб заохотить людей вкладать туди гроші?
Або за утаювання правди про банк,
Коли з ним було зле й насувався крах?
Чи ви чули коли, щоб Сіркуіт-Суддя
Помагав кому-небудь, крім залізниці «Q»[1]?
Та ще банкірів? Або чи пан-отець Піт і пан-отець Сіблей
Віддавали частину своєї платні, яку діставали за те, що мовчали
Чи, навпаки, промовляли, як лідери того бажали,
Про будування турбін?
Але я, Дейзі Фрезер, що проходила завжди
Через вулиці у супроводі покивувань та глузувань
Й покашлювання та шепоту в роді: «Ось вона йде», —
Не минала ніколи Судді-Арнетта
Без виплати кари в десять доларів та ще судових видатків
На шкільний фонд Спун-Ріверу!
- ↑ Скорочена назва фірми, що до неї належала залізниця.
