Бо воно не приходить творити людину, лише приходить, створене людиною,
Й завжди приходитиме й руйнуватиметься й знов приходитиме —
Вся краса світу прийде, вся слава й геній світу прийде,
Не від себе й не від речей, писаних у хартії та схованих у сейфі:
Ні: не цим шляхом: вони прийдуть з народу вовіки:
Ні: не цим шляхом: вони, такі вчені й багаті, вийдуть з народу, такого темного й бідного.
Я беру найвеличніше речення найвищого писання раси,
Я беру найпростішу стару жінку з найбіднішого заулку в метрополісі
І я ставлю їх поруч перед ваші очі й мої очі, щоб ми бачили,
І я думаю, що ви знаєте, й думаю, що я знаю без зайвих балачок, — хто господар життя.
Так я ходжу співаючи з радісною переконаністю по вулицях міст,
Не потребуючи підстав для моєї великої радости, крім підстав у моїм власнім серці:
Народ є господар життя: народ, народ!
Володар робітник — коли він прийде?
Невже він прийде в нашийнику, на нашийнику чуже ім'я?
