Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/70

Народ є господар життя: народ, народ!
Так я всюди ходжу, заповняючи світ моєю піснею,
Катуючи вуха вождів моїм турботливим псалмом перемоги,
Кличучи їх усіх геть з п'єдесталів на землю, скидаючи в купу всі їхні переваги,
Примушуючи панів урядування видавати їхні хартії — ми відмовляємось надалі приймати їх, як подарунки:
Бачучи, як вони збились у гурт, розлютовані, та хитають своїми самокоронованнми головами.
Хто є господар життя?
Суддя приходить: він приносить злочин: він каже: Закон є господар життя!
Державний муж приходить: він приносить законодавство: він каже: Держава — господар життя!
Маляр приходить: він приносить свої картини: він каже: Мистецтво — господар життя!
Хемик приходить з своєї лабораторії: його руки зашмаровані: він каже: Наука — господар життя!
Піп приходить з олтаря: він приносить свою біблію: він каже: Релігія — господар життя!
І так вони всі приходять звідусіль, хитаючи своїми головами, доручаючи мені свої ключі —
Вони всі приходять, пам'ятаючи за все та забуваючи за народ,