Ця сторінка вичитана
Ці речитативи для тебе, — моя книга й війна — це одно,
Її духом просякнені Я і моє; як спір, що висить на тобі,
Як колесо на осях своїх, ця книга мимоволі обертається
Довкола ідеї твоєї.
ДЛЯ НЬОГО Я СПІВАЮ
Для нього я співаю,
Я підбурюю сучасне не минуле
(Немов столітнє дерево, відтяте від коріння, — сучасне на минуле),
Часом і просторінню я розширюю його, розплавлюю закони вічні,
Щоб цим зробить його законом для нього самого.
КОЛИ Я ЧИТАВ КНИГУ
Коли я читав книгу, славетний життєпис,
Хіба тут є (я мовив) те, що автор зве життям людини?
І коли я умру, так хтось писатиме й про моє життя?
(Коли хто щось дійсно знає з мого життя,
Чому ж я навіть сам, здається, часто, знаю мало або нічого про дійсне моє життя,
