Я, мешканець Алеґанії, трактуючи її такою, яка вона є в своїх власних законах,
Стискаючи пульс життя, що лиш часом себе виявляло (вища гордість людини в собі),
Співець Особи, накреслюючи те, що лиш має бути, —
Я проєктую історію майбутнього.
До тебе, стара справо.
Ти, незрівняна, жагуча, добра справо,
Ти, сувора, безжалісна, солодка ідеє,
Невмируща для рас, країв, віків.
Після війни незнаної, сумної, великої війни за тебе
(Я думаю, всі війни всіх часів провадились, провадитимуться за тебе),
Ця пісня для тебе, повітряний марш тобі.
(Війна, о, бойці, не тільки сама по собі,
Далеко, далеко більше такого, що в чеканні мовчазно стояло позаду, тепер проголошується у цій книзі).
Ти, орбіто багатьох орбіт,
Ти, кипучий початку! ти, зародку, що схований, добре зберігся! ти, центре!
Довкола ідеї твоєї кружляла війна,
З усім її гнівом та грою палкою причин
(З усіма великими наслідками, що прийдуть за тричі тисячу літ),
