Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/46

Бо за це, ради цього, квінтилійонами ліг готувалася земна куля, ще без єдиної звірини й поля,
За це повстанчі кола щиро й постійно кружляли.
В цій голові всевражливий мозок,
В ній і під нею — творіння героїв.
Збадай ці члени, червоні, чорні чи білі, вони чарують у сухожиллях і нервах,
Їх варт було б облупити, щоб ви їх могли побачити.
Витончені почуття, світлосяйні очі, рвучкі, меткі,
Шматки грудних м'язів, гнучкі хребти й шиї, плоть не в'яла, добре-розмірені руки й ноги,
І чудеса ще в середині.
В середині кружляє кров,
Та сама стара кров! та сама червоно-стрімка кров!
Там здіймається й тріпоче серце, там всі пристрасті, бажання, досягнення, надхнення
(Чи ви думаєте, що їх нема, бо їх не виявлено по салонах та лекційних залах?).
Це не тільки одна людина, це батько тих, що мають бути батьками в їхню чергу.
В ньому зародок залюднених держав і багатих республік,
З нього безліч безсмертних життів з безліччю втілень і розваг.
Як ти знаєш, хто має вийти з паростка, од його паростка через сторіччя?