Макс Істман, публіцист, критик і поет, у своєму досить обширнім огляді — «Американські ідеали поезії» (власне, це вступ до його збірки віршів «Кольори Життя») говорить, що найбільше вплинули на сучасну американську поезію й визначили її нинішні форми й ідеологію два такі протилежні таланти, як Едґар Аллан По і Уот Уітмен.
«Поезія, що має за свій об'єкт життя демократичну дійсність, скорше має маніфестувати той надзвичайний наплив і перевагу матеріалу над структурою, що ним Уітмен причарував світ. В Америці, у всякому разі, свобода й гостра одвертість міцного мистецтва асоційована з традиціями, що він заснував»…
Чим, власне, пояснюється такий вплив Уітмена на нинішню американську поезію, після стількох років невизнавання його американським суспільством? Бо ж загальновідомий є факт, що Уітмен був аж до останнього десятиріччя більш популярний в Европі, зокрема в Росії, ніж на своїй батьківщині. Може, найбільш оригінальна є відповідь на це питання, що її дає відомий критик-напівмарксист Флойд-Делль:
«…Він бачив маійбутнє, що наступало, як армія з прапорами, щоб звільнити пригнічене й безнадійне місто Людини. Він знав, що воля йде й що це зобов'язує нас бути готовими до неї. Він передбачав руйнування старовинних пут і проповідував злиття разом брата з братом у героїчнім, мужнім коханні… Він заволодів фактично мріями, що їх пророки вісімнадцятого віку плекали перед ним — тільки з тією ріжницею, що він віддавався радше емоціональним, ніж інтелектуальним заходам людства до створення нового суспільства… Він справді знов відкрив розкішні утопічні мрії вісімнадцятого віку».
Це оригінальне порівняння Уота Уітмена з утопістами XVIII сторіччя хоч і не є вповні вірним, але все ж має свою певну рацію. Уітмен для сучасних поетів
