Ми зарахували до предтеч сучасної американської поезії лише трьох поетів, що виступили на кін літератури в Новім Світі в кінці минулого сторіччя: Уота Уітмена, Едвіна Маркгама й Горація Траубеля (один із них, Маркгам, живе ще й досі, а Траубель умер недавно — року 1919).
Такий вибір може декому видатись не вповні оправданим. Чому б, наприклад, не зарахувати до предтеч і Едґара Аллана По, що його форма має прихильників і наслідувачів у молодшій генерації американських естетів, або Лонґфелло чи Брет-Гарта, як співців піонерства й, до певної міри, боротьби білої культури з напівдиким Далеким Заходом? Але певне оправдання для такого вибору є вже в тім, що ні естетизм та символізм По, ні піонерство не є характерними для сучасної американської поезії. Молоді естети в сучасній поезії являють собою лиш певну реакцію, тимчасову и неглибоку, на надмірне захоплення верлібром, на нехтування всіма законами й традиціями поетичної форми. Також не має поважного місця
