Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/329

Він скаже бідакам,
Щоб забрали риж багатіїв.
Він злізе знов на збочі Фузіями
І його гімнів співатимуть в пагодах.

КАРЛ ЛІБКНЕХТ

Вони жахались його,
Бо він був нащадок лева,
Бо він був Спартак-повстанець
Бо він вів рабів на бунт.
Вони вбили його,
Бо ми його любили.
Кров Карла Лібкнехта на землі,
Його кров на їхніх руках,
Наше прокляття на їхні голови,
Наші сльози за Карла Лібкнехта.
Він повстав самотний проти їхніх злочинів,
Він їм ставив руйнавчі питання.
Його слова вдаряли в наші серця
і ми пішли за ним —
Бо він був нащадок лева,
Бо він був Спартак-повстанець
Бо він він рабів на бунт.