індійців і навіть діставав за це військові нагороди. Але кінець-кінцем він прийшов до свідомости, що боротьба з індійцями — це не «чесна війна», а просто різня беззахисного й нещасного народу. Вуд кинув остогидлу йому армію й став адвокатом. Один час його вважали навіть за одного з найбільших адвокатів на узбережжі Великого океану (він і тепер там живе, в Сан-Франціско). Та сите життя буржуазного адвоката також не задовольняло цю непосидющу натуру. Вже мавши п'ятдесят років, Вуд несподівано став анархістом і почав писати революційні вірші. Відзначився він також обороною робітничих організацій на кількох великих судових процесах.
Оскільки значний був вплив Вуда на деяких молодших поетів, можна судити з того, що М. Ґольд в особистому листі до мене називає Ч. Е. С. Вуда «класиком американської революційної поезії».
|
|
Широкий, як поверхня моря,
Лавами тяжить, прямує, здіймається, —
Бачиш, — тріюмфальний натовп.
Він вдарить з гуркотом на берег
І земля очиститься.
Над морем сірих облич
Звиваються два великих стяги.
На одному написано «Справедливість»,
На другому — «Воля».
Це написано кров'ю.
