Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/312

I директори сталеварні дарують величезну труну

з криці й останки людини вдові Яна Клепака,

Й на величезній платформі його везуть тепер

до величезної ями на цвинтарі,

Й вдова Яна Клепака й два друзі їдуть на возі

за купою криці, що держить Яна Клепака,

Й вони ридають за стінками возу й поминають

м'яку людину, забиту твердою крицею.

Слухай жалібні барабани химерного похорону.

Слухай повість про химерний американський похорон.
Ось троє мисленників мислять химерні думки на цвинтарі.
«О, я нап'юся й буду вічно п'яний, я ніколи не

одружуся з жінкою й не буду батьком веселій дитині,

Я забуду все, я буду нічим віднині,

Життя — брудний жарт, як похорон Яна!»
Один з друзів міркує на солодко-пахучому цвинтарі,
Коли важниця спускає три тонни криці, що

держать Яна Клепака.

Слухай барабани химерного американського похорону!

«Я пратиму шмаття, я митиму підлоги, я буду

потаскухою за полтиник, але мої діти ніколи

не працюватимуть на сталеварні!» —

Жінка Яна Клепака міркує, як землю насипається

над величезною труною криці,

У весняному сонцесяйві, у м'якому квітневому повітрі.

Слухай барабани химерного американського похорону!