Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/292

Мені кажуть, що ти розпусне, і я вірю, бо я
 бачив, як твої розмальовані жінки під газовим
 світлом приваблювали сільських хлопців.
І кажуть мені, що ти злочинне, і я відповідаю:
 так, це правда, я бачив мордерця, що вбивав
 і залишався вільним, щоб знову вбивати.
І кажуть мені, ти жорстоке, і моя відповідь
 така: на обличчях жінок і дітей я бачив
 тавра справжнього голоду.
І, так відповідаючи, я обертаю своє обличчя до
 тих, що глузують з мого міста й повертаю
 їм їхні глузування й кажу їм:
Покажіть мені друге місто з піднесеною головою,
 що співало б, таке горде своїм життям
 і брутальністю, й силою, й лукавством.
Борсаючи магнетичні прокльони праці,
 накопичуючи фахи на фахи, ось високе,
 нахабне, мордерця, що яскраво виринає на тлі
 дрібних, кволих міст;
Люте, мов пес із розкритою пащею, готове до
 нападу, лукаве, мов дикун, що бореться
 з нетрями,
 простоволосе,
 гребе,
 руйнує,
 планує,
 будує, звергає, відбудовує.
Крізь дим і порох, що застилає йому рот,
 сміється білими зубами,
Під жахливим тягарем долі, сміється, мов юнак,