Ця сторінка вичитана
Ось дужий юнак, що вбив.
Вітер гнав порох містом, і валялись кизяки конячі,
а він стояв на перехресті п'яти доріг і там
всадив кулі автоматичної пістолі в другу
людину, співгромадянина.
Через те виконавці-прокурори, співгромадяни,
й присяглі з його рівні, також співгромадяни,
слухали зізнань инших співгромадян,
полісменів, лікарів, і, після обвинувального
вироку, суддя, співгромадянин, сказав: Я
засуджую тебе
до кари на горло, доки ти сконаєш[1].
Отже тут вбивця, що має бути вбитим, а я вбивця
вбивці нині.
Я не знаю, чому це в голові моїй вовтузяться рядки,
що я читав колись у старій шкільній хрестоматії:
Мені бути королевою Травня, мамо, мені
бути королевою Травня[2].
Я високий, почесний вбивця нині.
- ↑ Звичайна формула вироку в Америці.
- ↑ 3 відомого дитячого віршу Теннісона при дівчину, що її мають обрати на королеву травневого шкільного свята.
