Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/271

ВИСОКИЙ ЧОЛОВІК

Уста цього чоловіка — худі міцні уста.
Голова цього чоловіка — худа міцна голова.
Щелепи цього чоловіка з кісток Скелистих Гір,
 з Аппалачів.
Очі цього чоловіка — хлор ридання двох
 океанів —
Шумні, солоні, зелені, обвітрені, мінливо
 незбагнені.
Шия цього чоловіка — міць буйволових прерій,
 старих, жагучих і нових, що хитають стеблами
 кукурудзи чи бавовни,
Або гордовитими дикими стовбурами Секойї
Чи накопченим лісом в тартаку, — лісу що з нього
 має бути дах.
Братня таємниця в чоловікові й таємниця юрби,
Братня таємність в піднесених таємних руках,
Він є ніч і безодня, він біле сонячне небо, він
 голова народу.
Його серце — червоні краплини народу,
Його бажання — завжди сиво-пронизливі,
 кремезно-настирливі змагання народу.
Смирений порох битого шляху,
Пошматовані борозни під залізосяйним плугом, —
Вони до послуг його, а, крім того, багато міст,
 багато кордонів, багато розбратів поміж
 Аляскою та Межимор'ям, поміж Можимор'ям
 та Горном, сходом і заходом Омаги, і на схід
 і захід від Парижу, Берліну, Петрограду.