Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/242

Ця сторінка вичитана

Ніякі шторми й збочення не можуть надовго його
 турбувати.
Досить лиш руху — й корабель держави звертається
 за його вказівками, а доля нації — за його
 чином.
Навряд чи сонце більш певне, ніж він.
Кольоровий струмінь життя тече попри нього,
 та він того не відчуває.
Людство хвилюється біля нього, кохає й бореться,
 прагне й конає. Він того не бачить, хіба лиш
 те, що можна вжити для реклами.
Сонцем побілені острови пригод і каменисті
 береги небезпеки кличуть його. Він не чує їх.
Тур в гольф[1], щоб почувать себе вигідно,
 година чи дві в клубі — це його Одісея.
Він економічний чинник, отже, що йому до
 мистецтва життя.
Він компас, а компас…
Є дивовижний інструмент.

  1. Улюблена гра американців.